Приказки та прислів`я про навчання

 

 

Аз — били мене раз; буки — набили руки.

 

Азбука — перший щабель до науки.

 

Батіг не мука, а наперед наука.

 

Без буков та граматики не вчать математики.

 

Без муки нема науки.

 

Від дощечки (палітурки) до дощечки, а посередині ні трошечки.

 

Вік живи — вік учись.

 

Вік живи, вік учись і вік трудись.

 

Вік живи, вік учись, а дурнем помреш.

 

Вчення — світ, а невчення — тьма.

 

Вчення в щасті украша, а в нещасті утіша.

 

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

 

Вчення красота, неучення — сухота.

 

Вчитися ніколи не пізно.

 

Гарна птиця пером, а чоловік ученням (умом).

 

Грамоті вчиться — завжди пригодиться.

 

Грамоті вчиться, не в зайчика грать.

 

Грамоті учиться — завжди пригодиться.

 

Дитину учи змалку, а жінку спочатку.

 

Добре того вчить, хто слухає; добре того бить, хто плаче.

 

Драного, міху не надуть, а дурня не навчить.

 

Дурня не навчиш.

 

Дурня учить, що вилами по воді писать.

 

За вченого дають двох невчених, та й то не бе­руть.

 

За одного битого двох небитих дають, та й то не беруть.

 

За одного вченого дають десять невчених.

 

Книга вчить, як на світі жить.

 

Корінь науки гіркий, а плід смачний.

 

Краще сороці без хвоста літати, ніж письменному уміти читати, та не вміти писати.

 

Мертвого лічить, що дурня учить.

 

Мудрий ніхто не вродився, а навчився.

 

На те коня кують, щоб не спотикався.

 

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

 

Наука краще багатства.

 

Наука не веде до бука.

 

Наука не пиво: в рот не виллєш.

 

Наука переміняє природу.

 

Наукою доходять, що й самовари у плузі ходять.

 

Наукою люди годуються.

 

Не вивчить школа, вивчить охота.

 

Не всякий, хто читає, в читанні силу знає.

 

Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь!

 

Не кайся рано вставати, а молодим учиться.

 

Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.

 

Не штука — наука, а штука розум.

 

Ні мерця розсмішить, ні дурня навчить.

 

Освіта — сила.

 

Освіта — що повітря та їжа.

 

Палиця хоч і німа, а декому дає ума.

 

Піти в науку, треба терпіть і муку.

 

Погана грамота — дурні згуби.Даремна трата часу.

 

Потрібно учиться — завжди пригодиться.

 

Свій розум май.

 

Спочатку аз та буки, а тоді вже й до науки.

 

Старого учить, що мертвого лічить.

 

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

 

Умієш помиляться, умій і поправляться.

 

Учений водить, а невчений слідком ходить.

 

Учення світ,— а неучення тьма. Азбука —до мудрості драбина. (початок навчання.)

 

Учився читать та писать, а вивчивсь співать і танцювать. Недбайливо ставиться до навчання.

 

Учився два рази, а не знає, що за буки, що за ази.

 

Учись — умний будеш, працюй — не голодний.

 

Учись змолоду — пригодиться на старість.

 

Учителя і дерево пізнають по плодах.

 

Хто грамоти вміє, менше сіє, більше віє.

 

Хто хоче більше знати, треба менше спати.

 

Читать-літать, нічого не понімать.

 

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

 

Чого навчився, того за плечима не носить.

 

Шануй учителя, як родителя.

 

Що з того, що воно письменне, коли з того пись­менства ні смаку, ні знаку.

 

Як коли грозою, а коли — лозою.

 

Як прийде май, у книжку заглядай, а як прийде іюнь — у книжку плюнь.